Стан сімейної та гендерної політики в Україні

Насьогодні суспільства зазнають трансформації, державна політика повинна вчасно реагувати на нові виклики, пропонувати сучасні підходи до їх вирішення. Йдеться про різні сфери, але питання сімейної та ґендерної політики – це дуже важливий та актуальний погляд у майбутнє.

Сучасна сімейна політика держави не має передбачати втручання у справи родини. Вона насамперед має бути спрямована на посилення інституцій, інфраструктури, котрі допомагають родині ефективно жити. І отут ми бачимо, наскільки сімейна політика гармонізується з ґендерною. Тому що сімейна політика, будучи спрямованою на підтримку сім’ї, також має бути спрямованою на розширення можливостей кожного з її членів, реалізацію їх як особистостей.

Наприклад, коли ми говоримо про створення доступного середовища, йдеться не лише про людей з інвалідністю, але й про малорухливі групи населення, зокрема й людей з дитячими візками.

Коли говоримо про аудит безпеки, це передбачає безпечні території з освітленням на вулицях та в під’їздах, зручними переходами через дорогу.

Дуже важливим є розвиток різноманітних соціальних послуг. Сьогодні однією з найсуттєвіших проблем є гармонійне поєднання сімейних та професійних обов’язків. Нині ж вони непропорційно лягають на жіночі плечі. Приміром, якщо хтось із членів сім’ї потребує постійного догляду, цією роботою переважно займаються жінки. За неї вони не отримують заробітної плати, трудового стажу, можливості для пенсії і, відповідно, складають найбільшу групу бідних людей.

Такі речі мають знаходити реагування в державній політиці. Так от, стаття 3-я закону «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», який ми ще називаємо базовим законом для ґендерної політики, визначає її основні напрями. Серед них – недопущення дискримінації за ознакою статі, застосування позитивних дій, запобігання та протидія насильству, в тому числі, й домашньому насильству, насильству в сім’ї, забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних і сімейних обов’язків, формування відповідального материнства та батьківства, виховання та пропаганда серед населення України культури ґендерної рівності.

Тож підтримка сім’ї є складовою державної ґендерної політики, і це відображено в законодавстві. І це дуже сучасний та актуальний підхід. Бо, наприклад, не можна вирішити проблеми розширення участі жінок у Збройних Силах або в секторі безпеки та оборони в цілому, знизити рівень безоплатної праці жінок і підвищити рівень зайнятості, не розвиваючи інфраструктуру, яка спрямована на підтримку сім’ї – дитячих садочків, груп продовженого дня для школярів, соціальних закладів для осіб старшого віку, для людей з інвалідністю, а також взагалі для проведення сімейного дозвілля.

Поділитися новиною в соцмережах:

Може бути цікаво: