Насилля в сім’ї — одна із соціальних, та найболючіших проблем сьогодення

Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти, для яких ситуації насильства в сім’ї є надзвичайно психотравматичними та мають серйозні наслідки як для соматичного, так і для психічного здоров’я

Частіше від насильства страждають жінки і діти. Так, 15,3% пацієнтів повідомили, що стали жертвами деяких видів домашнього насильства протягом минулих 5 років — 5,9% повідомили про фізичне, 9,4% — про психологічне насилля.

Діти, постраждалі від жорстокості та зневаги, мають низку специфічних психологічних рис. Підлітки, які зазнали насилля, поєднують в собі імпульсивність та довготерпіння, підозрілість з ірраціональною вірою в можливість покращення внутрішньосімейної ситуації. Вони відзначаються низькою самооцінкою, є емоційно залежними, відчувають самотність, ізольованість, страх перед майбутнім, впевненість у безперспективності, провину за випадки насильства.

Діти, що живуть в умовах сімейного насильства, демонструють схильність до депресій, високий рівень стресу, явні істеричні та/або депресивні симптоми. Вони часто пропускають шкільні заняття (в тому числі через нездужання). Такі діти та підлітки відзначаються високим рівнем ризику алкоголізації та наркотизації, зухвалою сексуальною поведінкою, патологічною схильністю до мандрів, втеч із дому.

Найтиповішими наслідками насильства в сім’ї стають такі поведінкові прояви в дітей: бійки, конфлікти з оточенням, низка шкільна успішність, пропуски уроків без поважних причин, незвичайна замкнутість. До емоційних проблем таких дітей можна віднести підвищену агресивність, переважно знижений настрій, високу тривожність та наявність страхів, нестійкість почуттєвої сфери, легке коливання емоцій та їхня надмірна сила, часто неадекватна ситуації (лють або істеричні ридання у відповідь на незначні зовнішні подразники).

До Міжнародних правових документів, які спрямовані на подолання насильства над людьми відносяться: Декларація прав людини, 1948 р.; Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами, 1950 р.; Декларація про політичні права жінок, 1953 р.; Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, 1963 р.; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, 1966р.; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, 1966 р.; Декларація ООН про ліквідацію дискримінації по відношенню до жінок, 1967 р.; Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації по відношенню до жінок, 1979 р.; Конвенція МОП 156 про рівні відношення та рівні можливості працюючих чоловіків та жінок, 1981 р. Загальна декларація прав людини, 1984 р. Конвенція про права дитини, 1989 р. Декларація про викоріненні насильства над жінками, 1993 р. Зобов’язання, взяті Україною після Четвертої Всесвітньої конференції ООН з питань становища жінок, 1995 р. Пекінська декларація Всесвітньої конференції зі становища жінок, 1995р.

На національному рівні в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають людину від насильства, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо попередження та припинення насильства.

Конституція України є тією юридичною базою, норми якої визначають та гарантують охорону і захист прав, свобод та інтересів сім’ї та людини. Це такі статті Конституції України як: право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (ст.27); ніхто не може зазнавати втручання в його особисте та сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.32); право на звернення до державних інституцій (ст.40); право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст.41); право на житло (ст.47); принцип рівності кожного подружжя у правах і обов’язках в шлюбі та сім’ї (ст.51); права та свободи людини й громадянина захищаються судом (ст.55); право знати свої права та обов’язки

Особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, або ж вчинили на­сильство в сім’ї, несуть кримінальну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність відповідно до законів України. За кожен з видів насильства передбачена різна відповідальність. Якщо узагальнити, покарання можуть бути такі: громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на термін до шести місяців, обмеження волі на термін до п’яти років або позбавлення волі на термін до двох років.

Відділ з питань соціального захисту населення Кирилівської селищної ради попереджає батьків, сімей усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів щодо недопущення насильства над дітьми. За консультацією чи допомогою можна звертатися до координатора з питань здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству Зиміної Анастасії Володимирівни за телефоном 098-905-83-60

Діти – майбутнє кожної країни. Якщо вони живуть здоровим життям зараз, то за країною буде багатообіцяюче майбутнє.

Поділитися новиною в соцмережах:

Може бути цікаво: